Діагностичні програми

 

Спеціалістами лабораторії "МедЛаб" разроблені різноманітні діагностичні програми, які дозволять провести обстеження функціонального стану органів і систем, виявити інфекцію та оцінити загальний стан організму.

 

Замовлення будь-якої із діагностичних програм надає право на знижку*, тому проведення комплексного лабораторного дослідження заощадить Ваш час та гроші!

 

* Розмір знижки на діагностичні програми уточнюйте за тел. (044) 248-87-78, 248-88-48.

Діагностичні програми

 
Код
Назва аналізу
Термін виконання
Вартість
1026
1 роб. дн.
90 грн.

Аполіпопротеїн В - білкове з'єднання, що входить до складу плазми крові і є одним з компонентів ліпопротеїнів низької щільності.

Є дві ізоформи (різновиди) аполіпопротеїну В, одна з яких виробляється в печінці, а друга - в кишечнику. Аполіпопротеїн В відповідальний за транспортування холестеролу до клітин, де він бере участь у формуванні клітинних мембран, стероїдів і статевих гормонів. Однак його надлишок шкодить судинам, підвищуючи ймовірність розвитку інфаркту або інсульту.

Покази до призначення

Показом до призначення обстеження в ендокринології є:

  • цукровий діабет;
  • гіпотиреоз;
  • гіпертиреоз;
  • синдром Іценко-Кушинга.

В гастроентерології показом служить:

  • хвороби печінки (гепатити різної природи, цироз);
  • холестаз;
  • порушення процесів всмоктування поживних речовин з кишечника;
  • ожиріння.

Покази до призначення в кардіології:

  • стенокардія;
  • інфаркт міокарда;
  • ураження коронарних судин серця.

Покази до аналізу на аполіпопротеїн В у нефрології:

  • нефротичний синдром;
  • ниркова недостатність.

Крім того, рівень білку в крові змінюється при ряді спадкових захворювань: сімейній гіперхолестеролемія і абетоліпопротеїнеміі. Рівень аполіпопротеїну змінюється при запальних захворюваннях суглобів і гострих інфекціях.

Норма аполіпопротеїну В у крові

Референтні значення концентрації даного білка в крові для чоловіків складають 0,6-1,38 г/л, а для жінок - 0,52-1,29 г/л. Перевищення цих меж вказує на підвищений ризик розвитку серцево-судинних захворювань.

Підвищений або знижений аполіпопротеїн В: причини.

Зростання концентрації даного білка в крові свідчить про підвищений ризик хвороб серця і судин, захворювань печінки і жовчного міхура, проблем з нирками. Малорухливий спосіб життя, надлишкова маса тіла, насичена жирами їжа і куріння також провокують зростання аполіпопротеїну В, як і прийом анаболічних стероїдів, сечогінних препаратів і андрогенів.

Дещо вищий рівень аполіпопротеїну В може спостерігатися під час вагітності.

Занижувати дані аналізу може прийом статинів, фенобарбіталу, тироксину, естрогенів і комбінованих оральних контрацептивів, тривале голодування, інтенсивні фізичні навантаження.

Підготовка до обстеження

Підготовка дозволяє отримати точні результати і не вимагає значних зусиль. Необхідно тільки:

  • не їсти 12 годин до забором крові;
  • не курити за півгодини до обстеження;
  • за 30 хвилин до обстеження важливо виключити фізичні навантаження.

Матеріал дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: кінцевої точки.

Термін готовності аналізу: 1 робочий день.

АСТ (аспартатамінотрансфераза) - фермент, найбільша кількість якого продукується клітинами серця і печінки, для діагностики хвороб яких, аналіз застосовується найчастіше. У призначенні лікаря дане дослідження може позначатися як АСТ, AST або АсАТ - це просто різні способи скорочення повної назви ферменту.

Досить багато аспартатамінотрансферази виробляється також нейронами, клітинами м'язової тканини і нирками, невелика кількість - підшлунковою залозою, селезінкою і легенями.

Покази до аналізу АСТ

Обстеження показує пошкодження тканин тих органів, які виробляють найбільшу кількість AST (це печінка і серце), а тому найчастіше аналіз призначається гастроентеролога і кардіологами.

Крім того аналіз може бути призначений терапевтом, ендокринологом, онкологом, алергологом, хірургом, ревматологом або неврологом.

Покази до призначення кардіологом:

  • інфаркт міокарда;
  • стенокардія;
  • міокардит;
  • травми серцевого м'яза;
  • важкі напади стенокардії;
  • хронічна серцева недостатність.

Покази до призначення гастроентерологом:

  • захворювання печінки (алкогольні або жирові гепатози, вірусні гепатити, цироз, жовтяниці, токсичне ураження та ін.);
  • хвороби підшлункової залози (хронічний панкреатит, панкреонекроз);
  • жовчовивідних шляхів (застій жовчі через конкременти, пухлини або перегини; жовчно-кам'яна хвороба).

Покази до призначення в хірургії:

  • підготовка до будь-яких складних операцій;
  • підготовка до діагностичних процедур (наприклад, ангіокардіографії):
  • наслідки значних травм (краш-синдром).

Показання до призначення онкологом:

  • рак печінки або жовчовивідних шляхів;
  • метастази пухлин в печінку:
  • злоякісні форми мієлобластного лейкозу, що вражають печінку або міокард.

Також визначення рівня АСТ може призначатися алергологом при алергічних дерматитах, ендокринологом при хворобах щитовидної залози, ревматологом при гострому ревмокардиті. Терапевтом аналіз може призначатися при підозрі на інфекції, а також для оцінки ефективності проведеного лікування.

Норма АСТ в крові

Референтним (середнім для більшості здорових людей) значенням АСТ є від 0 до 37 одиниць на літр. Незначне зростання може бути варіантом норми, занепокоєння викликає лише зростання показника більш, ніж в 1,5-2 рази. Якщо виявлено рівень АСТ, що виріс більш, ніж в 5 разів - йдеться про помірне підвищення показника, в 10 - про середнє, більше, аніж в 10 - про важке підвищення рівня АСТ в крові.

При підвищенні рівня аспартатамінотрансферази аналізується рівень іншого ферменту - АЛТ. Співвідношення цих двох речовин (коефіцієнт де Рітіса) вказує на уражений орган: якщо рівень АЛТ вище - швидше за все, вражена печінка, якщо вище показник АСТ - серце.

Причини високого або низького АСТ

Майже всі перераховані вище показання до проведення аналізу викликають зростання показника, падає рівень аспарататмінотрансферази лише при нестачі в організмі вітаміну В6, дуже важких ураженнях печінки або значних некротичних процесах.

Підготовка до аналізу AST

Точність результат залежить від дотримання кількох простих правил:

  • кров здається натщесерце (час після останнього прийому їжі - більше 8 годин), їжа, солодкі або алкогольні напої заборонені;
  • слід уникати фізичних навантажень;
  • повідомити лікаря про прийом лікарських засобів і, при необхідності, перервати його.

Метод визначення: кінетичний.

Матеріал для аналізу: сироватка венозної крові.

Термін видачі результатів: 1 робочий день.

1008
1 роб. дн.
50 грн.

Загальний білірубін - аналіз крові, який показує кількість всіх фракцій білірубіну в крові. Білірубін - це пігмент жовчі, що є відходом розпаду гемоглобіну і міоглобіну в людському організмі. Гемоглобін розпадається в процесі знищення червоних кров'яних тілець (еритроцитів) селезінкою або кістковим мозком. Щомиті в людському організмі руйнується близько 2,5 млн еритроцитів, тому білірубін виділяється в кров постійно.

Білірубін, що потрапив в кров, зв'язується печінкою, стає водорозчинним і виводиться з жовчю в дванадцятипалу кишку, щоб потім бути виведеним з організму з калом і сечею, надаючи їм характерного забарвлення.

Покази до аналізу на загальний білірубін

Білірубін - маркер ефективної роботи печінки, жовчних і печінкових проток, тому обстеження найчастіше призначається гастроентерологом. Крім того, це маркер хвороб крові, що дає важливу інформацію гематологам.

Покази до призначення в гастроентерології:

  • запальні процеси в печінці;
  • токсичне ураження печінки;
  • пухлинні процеси;
  • жовтяниця новонароджених;
  • закупорка жовчних проток;
  • паренхіматозна жовтяниця;
  • гепатити;
  • порушення толерантності до фруктози;
  • синдром Жильбера;
  • синдром Кріглера-Найяра;
  • синдром Дабина-Джонсона.

Покази до призначення в гематології:

  • сфероцитоз;
  • сидеробластна або серповидно-клітинна анемії.

Норма загального білірубіну в крові

Референтні значення, що є нормальними для більшості здорових людей, знаходяться в межах 1,7 - 2,5 ммоль на літр. Якщо показник загального білірубіну в нормі, то додаткові обстеження не потрібні. Якщо ж він підвищений - аналізується рівень фракцій, що входять до складу загального білірубіну: непрямого (вільного) і прямого (зв'язаного) білірубіну.

Підвищений або знижений білірубін в крові

Зміна рівня білірубіну в крові називається гіпербілірубінемією і свідчить про проблеми на одному з етапів його обміну. Це може бути інтенсивне руйнування червоних кров'яних тілець, неможливість переробки білірубіну печінкою або порушення відтоку жовчі через жовчовивідні шляхи.

Також на зростання загального білірубіну може впливати прийом лікарських препаратів: андрогенів, пеніциліну, еритроміцину, нікотинової кислоти, естрогенів, фурациліну та інших.

Підготовка до аналізу на загальний білірубін

Підготовка ідентична звичайній при аналізі інших біохімічних показників крові:

  • здавати аналіз вранці (рівень білірубіну підпорядковується циркадним ритмам, тобто змінюється протягом доби) і строго натщесерце (не їсти не менше 8 годин);
  • уникати алкоголю, куріння, жирної або гострої їжі, фізичних навантажень;
  • повідомити лікаря про прийом лікарських засобів, здатних вплинути на рівень білірубіну в крові.

Матеріал дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: кінцевої точки.

Терміни готовності: 1 робочий день.

1009
1 роб. дн.
50 грн.

Прямий білірубін - це аналіз, який показує, скільки в крові знаходиться білірубіну, переробленого печінкою. Інша назва цього показника - зв'язаний білірубін.

Білірубін - це жовчний пігмент, що виробляється в селезінці і кістковому мозку, який є результатом переробки гемоглобіну, розщеплюється в процесі знищення еритроцитів. Такий білірубін називається вільним або непрямим. Це токсична сполука, яка не розчиняється у воді, а тому в чистому вигляді не може виводиться з організму.

Клітини печінки захоплюють з потоком крові молекули вільного білірубіну і зв'язують його з глюкуроновою кислотою - це і є пов'язаний або прямий білірубін. Ця хімічна сполука менш токсична, легко розчиняється у воді і виводиться з організму з калом і сечею, забарвлюючи їх в характерний колір.

Покази до вимірювання рівня прямого білірубіну

Прямий білірубін - маркер цілого ряду захворювань травної системи, тому найчастіше направлення на обстеження виписується лікарями-гастроентерологами.

Показами в гастроентерології є:

  • холецистит (запальні процеси в жовчному міхурі);
  • холестаз (застій жовчі);
  • холангіт (запалення жовчних проток);
  • хронічний панкреатит (запалення підшлункової залози);
  • цироз печінки;
  • абсцес печінки;
  • рак печінки;
  • лептоспіроз;
  • синдром Дабина-Джонсона;
  • синдром Ротора;
  • важкі отруєння (наприклад, блідою поганкою);
  • підозра на глисти.

При підвищеному білірубіні пацієнт може відчувати нудоту, головний біль, запаморочення, а також спостерігати жовтушність шкіри та склер.

Норма прямого білірубіну в крові

У більшості випадків прямий білірубін є меншою фракцією загального білірубіну в крові, завдяки тому, що він постійно фільтрується нирками або виводиться разом з жовчю в травний тракт.

Референтними значеннями, які спостерігаються у здорових людей, вважаються 0,4 - 5,1 ммоль/л, в яких вимірюється рівень білірубіну в крові.

Причини підвищеного або зниженого білірубіну в крові

Рівень білірубіну в крові може змінюватися через проблеми з його секрецією і виведенням. Це може статися через ураження печінки, підшлункової залози, жовчного міхура або їх проток. Всі ці проблеми провокують зростання прямого білірубіну в крові.

Можливий також занадто низький рівень білірубіну, що в деяких випадках спостерігається при хронічній нирковій недостатності, туберкульозі, виснаженні, гострому лейкозі, анемії.

Підготовка до обстеження

Підготовка нескладна і нічим не відрізняється від підготовки до здачі інших біохімічних показників крові:

  • прийти на аналіз в ранковий час (рівень білірубіну змінюється протягом доби навіть у здорових людей) і натщесерце (не вживати їжу за 8 - 12 годин до обстеження);
  • уникати фізичних навантажень, не вживати алкоголь, не палити, відмовитися від жирної або гострої їжі;
  • повідомити лікаря про прийом препаратів, що впливають на рівень прямого білірубіну в крові (пеніцилін, еритроміцин, нікотинова кислота, естрогени, аміносаліцилова кислота, сульфаніламіди та ін.).

Матеріал дослідження: сироватка крові, відібраної з вени пацієнта.

Метод дослідження: кінцевої точки.

Термін видачі результату: протягом 1 робочого дня.

Вітамін В12 (Ціанокабаламін) - це вітамін, який грає ключову роль в процесі формування еритроцитів, роботі нервової системи, процесах клітинного і тканинного обміну та синтезі нуклеїнових кислот.

Нестача вітаміну В12 провокує розвиток макроцитарної анемії, при якій кількість еритроцитів у крові знижується при одночасному збільшенні розмірів кожного з них (такі клітини називають макроцитами). Макроцити мають менший термін існування і підвищену схильність до гемолізу (руйнування), через що не можуть впоратися з повноцінним забезпеченням органів і тканин киснем. Це веде до появи симптомів анемії, в першу чергу, слабкості і втоми.

Нестача вітаміну В 12 можлива в силу різних причин, головна з яких - недостатнє його надходження з їжею протягом тривалого терміну (приблизно 5 років). З огляду на те, що вітаміном В12 багаті продукти тваринного походження, в групі ризику знаходяться люди на вегетаріанській дієті, які не компенсують дефіцит спеціальними препаратами.

Також нестача вітаміну В12 можлива при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що порушують його всмоктування; при хворобах печінки і нирок, прискорюють процес його виведення з організму. Посилене споживання ціанокабаламіну організмом спостерігається також при деяких хворобах, наприклад, гіпертиреозі.

Покази до аналізу на В12

Найчастіше аналіз необхідний гематологам і неврологам, але не виключено призначення онкологами, терапевтами, гастроентерологами або дієтологами.

Покази до призначення в гематології:

  • діагностика анемій;
  • підозра на мієлогенну лейкемію;
  • справжня поліцитемія.

Покази до призначення в неврології:

  • зміни в поведінці (дратівливість, сплутаність свідомості, депресія);
  • запаморочення;
  • слабкість, постійна втома.

В гастроентерології зниження рівня вітаміну В12 може вказувати на:

  • атрофічний гастрит;
  • неспецифічний виразковий коліт;
  • хвороба Крона;
  • целіакію;
  • запальні процеси в кишечнику;
  • лімфому тонкої кишки.

Норма вітаміну В12 в крові

Рівень ціанокабаламіну в крові вимірюється в пікограм на мілілітр (пг/мл) і референтними для нього є значення в межах 193-982 пг/мл. Клінічне значення має зниження рівня вітаміну В12 нижче норми, перевищення ж зазвичай не контролюється.

Причини зниження або зростання рівня В12 в крові

Дефіцит вітаміну В12 в крові можливий при перніциозній анемії, атрофічних гастритах, повному або частковому видаленні шлунка, захворюваннях тонкого або товстого кишечника. Нестача вітаміну може бути також викликана прийомом колхіцину, антибіотиків, протисудомних препаратів і комбінованих оральних контрацептивів.

Підвищення зростання вітаміну В12, хоч і не має істотного клінічного значення, може спостерігатися при гепатитах, цирозі печінки та лейкемії.

Підготовка до аналізу

Для отримання точного результату обстеження, перед забором крові потрібно не їсти 2-3 години, а за півгодини до обстеження виключити куріння, фізичні та емоційні навантаження.

Матеріал для аналізу: венозна кров.

Метод дослідження: імунохемілюмінесцентний аналіз (ІХМА).

Терміни проведення: 1 робочий день.

Вітамін В12 (Ціанокабаламін) - це вітамін, який грає ключову роль в процесі формування еритроцитів, роботі нервової системи, процесах клітинного і тканинного обміну та синтезі нуклеїнових кислот.

Нестача вітаміну В12 провокує розвиток макроцитарної анемії, при якій кількість еритроцитів у крові знижується при одночасному збільшенні розмірів кожного з них (такі клітини називають макроцитами). Макроцити мають менший термін існування і підвищену схильність до гемолізу (руйнування), через що не можуть впоратися з повноцінним забезпеченням органів і тканин киснем. Це веде до появи симптомів анемії, в першу чергу, слабкості і втоми.

Нестача вітаміну В 12 можлива в силу різних причин, головна з яких - недостатнє його надходження з їжею протягом тривалого терміну (приблизно 5 років). З огляду на те, що вітаміном В12 багаті продукти тваринного походження, в групі ризику знаходяться люди на вегетаріанській дієті, які не компенсують дефіцит спеціальними препаратами.

Також нестача вітаміну В12 можлива при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що порушують його всмоктування; при хворобах печінки і нирок, прискорюють процес його виведення з організму. Посилене споживання ціанокабаламіну організмом спостерігається також при деяких хворобах, наприклад, гіпертиреозі.

Покази до аналізу на В12

Найчастіше аналіз необхідний гематологам і неврологам, але не виключено призначення онкологами, терапевтами, гастроентерологами або дієтологами.

Покази до призначення в гематології:

  • діагностика анемій;
  • підозра на мієлогенну лейкемію;
  • справжня поліцитемія.

Покази до призначення в неврології:

  • зміни в поведінці (дратівливість, сплутаність свідомості, депресія);
  • запаморочення;
  • слабкість, постійна втома.

В гастроентерології зниження рівня вітаміну В12 може вказувати на:

  • атрофічний гастрит;
  • неспецифічний виразковий коліт;
  • хвороба Крона;
  • целіакію;
  • запальні процеси в кишечнику;
  • лімфому тонкої кишки.

Норма вітаміну В12 в крові

Рівень ціанокабаламіну в крові вимірюється в пікограм на мілілітр (пг/мл) і референтними для нього є значення в межах 193-982 пг/мл. Клінічне значення має зниження рівня вітаміну В12 нижче норми, перевищення ж зазвичай не контролюється.

Причини зниження або зростання рівня В12 в крові

Дефіцит вітаміну В12 в крові можливий при перніциозній анемії, атрофічних гастритах, повному або частковому видаленні шлунка, захворюваннях тонкого або товстого кишечника. Нестача вітаміну може бути також викликана прийомом колхіцину, антибіотиків, протисудомних препаратів і комбінованих оральних контрацептивів.

Підвищення зростання вітаміну В12, хоч і не має істотного клінічного значення, може спостерігатися при гепатитах, цирозі печінки та лейкемії.

Підготовка до аналізу

Для отримання точного результату обстеження, перед забором крові потрібно не їсти 2-3 години, а за півгодини до обстеження виключити куріння, фізичні та емоційні навантаження.

Матеріал для аналізу: венозна кров.

Метод дослідження: імунохемілюмінесцентний аналіз (ІХМА).

Терміни проведення: 1 робочий день.

1030
1 роб. дн.
50 грн.

Залізо - життєво важливий мікроелемент, що входить до складу гемоглобіну і бере участь в живленні органів і тканин киснем. Крім того, залізо входить до складу міглобіну і ряду ферментів. Потрапляючи в організм з їжею, залізо переноситься організмом спеціальним білком - трансферином.

В нормі, людський організм містить близько 4-5 грам заліза, більша частина якого (приблизно 70%) є складовою гемоглобіну і бере участь в процесі перенесення кисню. Решта 30% є резервом і відкладаються у вигляді гемосидерину і феритину. Якщо рівень заліза в крові падає (наприклад, через недостатнє надходження або втрату внаслідок кровотечі) - організм починає використовувати резерви.

Якщо ж резерви виснажені, то в організмі розвивається анемія. Її симптоми (запаморочення, постійна втома, слабкість) зазвичай проявляються при падінні концентрації гемоглобіну нижче 100 грам на літр крові.

Надлишок заліза в організмі також небезпечний, в першу чергу для печінки, підшлункової залози і серця. Він може проявлятися болем у животі, порушенням серцевого ритму, болем в суглобах.

Покази до аналізу крові на залізо

Обстеження може призначатися широким колом фахівців: гематологом, терапевтом, хірургом, нефрологом, ревматологом або гастроентерологом.

Покази до призначення в гематології:

  • залізодефіцитна анемія;
  • гемолітична анемія;
  • В 12-дефіцитна анемії;
  • таласемія.

Показом до призначення в ревматології служить:

  • ревматоїдний артрит;
  • системний червоний вовчак.

Гастроентерологу аналіз може знадобитися для діагностики проблем обміну заліза внаслідок:

  • хвороби Крона;
  • повного або часткового видалення шлунка;
  • гострого гепатиту;
  • гемохроматозу.

Нефрологам підвищений рівень заліза може вказати на гломерулонефрит.

Норма заліза в крові

Рівень цього мікроелемента вимірюється в наномоль на літр (нмоль/л або nmol/l) і дещо відрізняється у жінок і чоловіків. Для чоловіків нормальними є показники в межах 9-30 нмоль/л, а для жінок - 8,8 - 27 нмоль/л.

Причини зниженого або підвищеного рівня заліза

Падіння рівня заліза найчастіше виникає при неправильній дієті, в якій немає продуктів, багатих на залізо (м'яса, круп, зелені, риби). Причиною може бути також постійна втрата крові, хронічні захворювання, проблеми з всмоктуванням заліза, інфаркт міокарда. Знижений рівень заліза спостерігається у вагітних на третьому триместрі через підвищену потребу організму в цьому мікроелементі.

Крім того рівень заліза падає при прийомі метформіну, тестостерону, деяких антибіотиків і великих доз аспірину. Низький рівень заліза спостерігається при хронічному недосипанні і сильних стресах, а у жінок ще і під час менструації.

Підвищений рівень заліза спостерігається при таласемії, множинних переливаннях крові, гепатиті, В12-дефіцитній анемії і гломерулонефриті. Рівень заліза підвищується при прийомі препаратів заліза, алкоголю, естрогенів, вітаміну В12, комбінованих оральних контрацептивів.

Підготовка до обстеження

Отримання достовірного результату забезпечує дотримання простих приписів:

  • не їсти 12 годин до проведення аналізу;
  • скасувати (за погодженням з лікарем) прийом усіх препаратів, здатних спотворити результат;
  • за півгодини до забору крові не палити, уникати стресів і фізичних навантажень.

Матеріал для дослідження: кров з вени.

Метод дослідження: біохімічний.

Час проведення: 1 робочий день.

 

1030
1 роб. дн.
0 грн.

Залізо - життєво важливий мікроелемент, що входить до складу гемоглобіну і бере участь в живленні органів і тканин киснем. Крім того, залізо входить до складу міглобіну і ряду ферментів. Потрапляючи в організм з їжею, залізо переноситься організмом спеціальним білком - трансферином.

В нормі, людський організм містить близько 4-5 грам заліза, більша частина якого (приблизно 70%) є складовою гемоглобіну і бере участь в процесі перенесення кисню. Решта 30% є резервом і відкладаються у вигляді гемосидерину і феритину. Якщо рівень заліза в крові падає (наприклад, через недостатнє надходження або втрату внаслідок кровотечі) - організм починає використовувати резерви.

Якщо ж резерви виснажені, то в організмі розвивається анемія. Її симптоми (запаморочення, постійна втома, слабкість) зазвичай проявляються при падінні концентрації гемоглобіну нижче 100 грам на літр крові.

Надлишок заліза в організмі також небезпечний, в першу чергу для печінки, підшлункової залози і серця. Він може проявлятися болем у животі, порушенням серцевого ритму, болем в суглобах.

Покази до аналізу крові на залізо

Обстеження може призначатися широким колом фахівців: гематологом, терапевтом, хірургом, нефрологом, ревматологом або гастроентерологом.

Покази до призначення в гематології:

  • залізодефіцитна анемія;
  • гемолітична анемія;
  • В 12-дефіцитна анемії;
  • таласемія.

Показом до призначення в ревматології служить:

  • ревматоїдний артрит;
  • системний червоний вовчак.

Гастроентерологу аналіз може знадобитися для діагностики проблем обміну заліза внаслідок:

  • хвороби Крона;
  • повного або часткового видалення шлунка;
  • гострого гепатиту;
  • гемохроматозу.

Нефрологам підвищений рівень заліза може вказати на гломерулонефрит.

Норма заліза в крові

Рівень цього мікроелемента вимірюється в наномоль на літр (нмоль/л або nmol/l) і дещо відрізняється у жінок і чоловіків. Для чоловіків нормальними є показники в межах 9-30 нмоль/л, а для жінок - 8,8 - 27 нмоль/л.

Причини зниженого або підвищеного рівня заліза

Падіння рівня заліза найчастіше виникає при неправильній дієті, в якій немає продуктів, багатих на залізо (м'яса, круп, зелені, риби). Причиною може бути також постійна втрата крові, хронічні захворювання, проблеми з всмоктуванням заліза, інфаркт міокарда. Знижений рівень заліза спостерігається у вагітних на третьому триместрі через підвищену потребу організму в цьому мікроелементі.

Крім того рівень заліза падає при прийомі метформіну, тестостерону, деяких антибіотиків і великих доз аспірину. Низький рівень заліза спостерігається при хронічному недосипанні і сильних стресах, а у жінок ще і під час менструації.

Підвищений рівень заліза спостерігається при таласемії, множинних переливаннях крові, гепатиті, В12-дефіцитній анемії і гломерулонефриті. Рівень заліза підвищується при прийомі препаратів заліза, алкоголю, естрогенів, вітаміну В12, комбінованих оральних контрацептивів.

Підготовка до обстеження

Отримання достовірного результату забезпечує дотримання простих приписів:

  • не їсти 12 годин до проведення аналізу;
  • скасувати (за погодженням з лікарем) прийом усіх препаратів, здатних спотворити результат;
  • за півгодини до забору крові не палити, уникати стресів і фізичних навантажень.

Матеріал для дослідження: кров з вени.

Метод дослідження: біохімічний.

Час проведення: 1 робочий день.

 

Залізозв’язуюча здатність сироватки (латентна) - лабораторне обстеження, яке визначає потенційну здатність сироватки крові зв'язувати залізо. Цей найважливіший для людського організму мікроелемент бере участь в кисневому обміні, будучи складовою гемоглобіну.

У людському організмі знаходиться приблизно 4-5 г, заліза, з яких приблизно 2,5 мг присутні в плазмі крові, в з'єднаному з білком траснферином вигляді. У нормі, з усього циркулюючого в крові трансферину, лише третина знаходиться в зв'язаному з залізом вигляді, решта циркулює в крові в якості резерву.

Латентна залізозв’язуюча здатність сироватки (ЛЖЖС) - це якраз і є кількість «резервного» трансферину, що знаходиться в крові людини і здатний зв'язатися з залізом. Кількість заліза в сироватці крові постійно змінюється і залежить від безлічі факторів, тоді як залізозв’язуюча здатність сироватки є більш стабільним показником.

Покази до призначення обстеження

Аналіз найчастіше призначається гематологами, але також не виключено призначення терапевтом, гастроентерологом, нефрологом або ревматологом. Дане дослідження є частиною комплексу заходів по виявленню порушень обміну заліза в організмі.

У гематології основним показом є:

  • диференціальна діагностика анемій;
  • таласемія.

Гастроентеролог може призначити дослідження при підозрі на:

  • гемохроматоз;
  • хворобу Крона;
  • хвороби печінки хронічного характеру;
  • порушення всмоктування поживних речовин.

Ревматологу аналіз може знадобитися в разі:

  • системного червоного вовчака;
  • ревматоїдного артриту.

У нефрології основним показанням є підозра на гломерулонефрит.

Норма ЛЖЖС в крові

Вимірюється цей показник в нмоль/л (nmol/l, наномоль на літр) і нормальним для більшості здорових людей значенням є від 27 до 54 нмоль/л.

Зниження або підвищення ЛЖЖС: причини

Показник латентної залізозв'язуючої здатності сироватки стає більшим при анеміях, гострому перерізі гепатиту, а також у жінок під час третього триместру вагітності. Зростання показника може бути не пов'язане із захворюванням, а викликане прийомом естрогенів або комбінованих оральних контрацептивів. Ще однією причиною зростання ЛЖЖС може бути дефіцит заліза.

Хронічні хвороби, гемохроматоз, таласемія, гломерулонефрит і гіпопротеїнемія ведуть до зниження показника ЛЖЖС, так само як і прийом кортикостероїдів, тестостерону і кортикотропіну.

Підготовка до здачі аналізу

Кров здається натщесерце, безпосередньо перед забором крові не можна палити, піддаватися фізичним або емоційним навантаженням. За кілька днів до аналізу (за погодженням лікаря), слід припинити прийом препаратів заліза.

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: біохімічний.

Термін проведення: 1 робочий день.

Залізозв’язуюча здатність сироватки (латентна) - лабораторне обстеження, яке визначає потенційну здатність сироватки крові зв'язувати залізо. Цей найважливіший для людського організму мікроелемент бере участь в кисневому обміні, будучи складовою гемоглобіну.

У людському організмі знаходиться приблизно 4-5 г, заліза, з яких приблизно 2,5 мг присутні в плазмі крові, в з'єднаному з білком траснферином вигляді. У нормі, з усього циркулюючого в крові трансферину, лише третина знаходиться в зв'язаному з залізом вигляді, решта циркулює в крові в якості резерву.

Латентна залізозв’язуюча здатність сироватки (ЛЖЖС) - це якраз і є кількість «резервного» трансферину, що знаходиться в крові людини і здатний зв'язатися з залізом. Кількість заліза в сироватці крові постійно змінюється і залежить від безлічі факторів, тоді як залізозв’язуюча здатність сироватки є більш стабільним показником.

Покази до призначення обстеження

Аналіз найчастіше призначається гематологами, але також не виключено призначення терапевтом, гастроентерологом, нефрологом або ревматологом. Дане дослідження є частиною комплексу заходів по виявленню порушень обміну заліза в організмі.

У гематології основним показом є:

  • диференціальна діагностика анемій;
  • таласемія.

Гастроентеролог може призначити дослідження при підозрі на:

  • гемохроматоз;
  • хворобу Крона;
  • хвороби печінки хронічного характеру;
  • порушення всмоктування поживних речовин.

Ревматологу аналіз може знадобитися в разі:

  • системного червоного вовчака;
  • ревматоїдного артриту.

У нефрології основним показанням є підозра на гломерулонефрит.

Норма ЛЖЖС в крові

Вимірюється цей показник в нмоль/л (nmol/l, наномоль на літр) і нормальним для більшості здорових людей значенням є від 27 до 54 нмоль/л.

Зниження або підвищення ЛЖЖС: причини

Показник латентної залізозв'язуючої здатності сироватки стає більшим при анеміях, гострому перерізі гепатиту, а також у жінок під час третього триместру вагітності. Зростання показника може бути не пов'язане із захворюванням, а викликане прийомом естрогенів або комбінованих оральних контрацептивів. Ще однією причиною зростання ЛЖЖС може бути дефіцит заліза.

Хронічні хвороби, гемохроматоз, таласемія, гломерулонефрит і гіпопротеїнемія ведуть до зниження показника ЛЖЖС, так само як і прийом кортикостероїдів, тестостерону і кортикотропіну.

Підготовка до здачі аналізу

Кров здається натщесерце, безпосередньо перед забором крові не можна палити, піддаватися фізичним або емоційним навантаженням. За кілька днів до аналізу (за погодженням лікаря), слід припинити прийом препаратів заліза.

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: біохімічний.

Термін проведення: 1 робочий день.

Залізозв’язуюча здатність сироватки (загальна) - дослідження, що показує кількість заліза, яке здатна переносити кров. Аналіз призначається, щоб визначити кількість заліза, що знаходиться в організмі і ступінь його зв'язку з білками крові.

Залізо - критично важливий для людського організму мікроелемент, що входить до складу гемоглобіну і бере участь в переносі кисню кров'ю. У людському організмі знаходиться близько 4-5 г заліза, більша частина якого - в складі гемоглобіну. Інша кількість у вигляді хімічних сполук зберігається в якості резерву. Близько десятої частки відсотка заліза знаходиться в плазмі крові, в пов'язаному з білком трансферином вигляді.

У нормі, лише третина трансферину пов'язана з залізом, решта відіграє роль резерву. Щоб визначити загальну залізозв'язуючу здатність сироватки крові, в неї додають залізо до тих пір, поки весь резервний трансферин не зв'яжеться з залізом. Після цього вимірюється кількість заліза пов'язаного з трансферином і визначається ступінь нестачі заліза в сироватці крові.

Якщо в організмі спостерігається брак заліза - рівень трансферину зростає, а якщо надлишок - падає. Кількість самого заліза в крові постійно змінюється, але загальна залізозв’язуюча здатність сироватки - відносно стабільна величина.

Покази до обстеження

Аналіз зазвичай призначається гематологом, але також може бути призначений ревматологом, нефрологом, терапевтом або гастроентерологом.

Покази до призначення в гематології:

  • підозра на анемію;
  • диференціальна діагностика анемій;
  • таласемія.

Покази до призначення дослідження залізозв'язуючої здатності сироватки в гастроентерології:

  • хронічні хвороби печінки;
  • розлади всмоктування поживних речовин;
  • гемохроматоз;
  • хвороба Крона.

Покази до призначення в ревматології:

  • ревматоїдний артрит;
  • системний червоний вовчак.

У нефрології обстеження може бути маркером гломерулонефриту.

Норма залізозв'язуючої здатності сироватки

Показник вимірюється в наномоль на літр (нмоль/л або nmol/l), а нормальними вважаються значення в межах 44,8-80,6 нмоль/л.

Причини підвищених або знижених значень

Загальна залізозв’язуюча здатність сироватки зростає при анемії, гострому гепатиті, а також у жінок на третьому триместрі вагітності. Прийом естрогенів і комбінованих оральних контрацептивів також провокує підвищення значень.

Значення показника падає хронічних хворобах, гіперпротеїнемії, гемохроматозї, таласемії і гломерулонефриті. Прийом кортикотропіну, кортикостероїдів і тестостерону також знижує залізозв'язуючу здатність сироватки.

Підготовка до дослідження

Аналіз здається натщесерце, за півгодини до обстеження бажано не піддавати себе фізичним навантаженням і стресам, не курити.

Матеріал для дослідження: кров з вени.

Метод дослідження: біохімічний.

Термін проведення: 1 робочий день.

Залізозв’язуюча здатність сироватки (загальна) - дослідження, що показує кількість заліза, яке здатна переносити кров. Аналіз призначається, щоб визначити кількість заліза, що знаходиться в організмі і ступінь його зв'язку з білками крові.

Залізо - критично важливий для людського організму мікроелемент, що входить до складу гемоглобіну і бере участь в переносі кисню кров'ю. У людському організмі знаходиться близько 4-5 г заліза, більша частина якого - в складі гемоглобіну. Інша кількість у вигляді хімічних сполук зберігається в якості резерву. Близько десятої частки відсотка заліза знаходиться в плазмі крові, в пов'язаному з білком трансферином вигляді.

У нормі, лише третина трансферину пов'язана з залізом, решта відіграє роль резерву. Щоб визначити загальну залізозв'язуючу здатність сироватки крові, в неї додають залізо до тих пір, поки весь резервний трансферин не зв'яжеться з залізом. Після цього вимірюється кількість заліза пов'язаного з трансферином і визначається ступінь нестачі заліза в сироватці крові.

Якщо в організмі спостерігається брак заліза - рівень трансферину зростає, а якщо надлишок - падає. Кількість самого заліза в крові постійно змінюється, але загальна залізозв’язуюча здатність сироватки - відносно стабільна величина.

Покази до обстеження

Аналіз зазвичай призначається гематологом, але також може бути призначений ревматологом, нефрологом, терапевтом або гастроентерологом.

Покази до призначення в гематології:

  • підозра на анемію;
  • диференціальна діагностика анемій;
  • таласемія.

Покази до призначення дослідження залізозв'язуючої здатності сироватки в гастроентерології:

  • хронічні хвороби печінки;
  • розлади всмоктування поживних речовин;
  • гемохроматоз;
  • хвороба Крона.

Покази до призначення в ревматології:

  • ревматоїдний артрит;
  • системний червоний вовчак.

У нефрології обстеження може бути маркером гломерулонефриту.

Норма залізозв'язуючої здатності сироватки

Показник вимірюється в наномоль на літр (нмоль/л або nmol/l), а нормальними вважаються значення в межах 44,8-80,6 нмоль/л.

Причини підвищених або знижених значень

Загальна залізозв’язуюча здатність сироватки зростає при анемії, гострому гепатиті, а також у жінок на третьому триместрі вагітності. Прийом естрогенів і комбінованих оральних контрацептивів також провокує підвищення значень.

Значення показника падає хронічних хворобах, гіперпротеїнемії, гемохроматозї, таласемії і гломерулонефриті. Прийом кортикотропіну, кортикостероїдів і тестостерону також знижує залізозв'язуючу здатність сироватки.

Підготовка до дослідження

Аналіз здається натщесерце, за півгодини до обстеження бажано не піддавати себе фізичним навантаженням і стресам, не курити.

Матеріал для дослідження: кров з вени.

Метод дослідження: біохімічний.

Термін проведення: 1 робочий день.

Лактатдегідрогеназа (ЛДГ, LDH) - фермент, що виробляється клітинами людського організму і бере участь в гліколізі (розщеплення глюкози для отримання енергії). ЛДГ міститься в більшості тканин організму, але найбільш активний він в нирках, печінці, еритроцитах і м'язовій тканині.

ЛДГ постійно присутній в крові людини через безперервний процес руйнування еритроцитів, що пройшли свій життєвий цикл. А його рівень починає зростати при пошкодженні органів і тканин.

Покази до призначення аналізу крові на ЛДГ

З огляду на те, що фермент присутній в клітинах більшості органів, а його підвищення можливе з безлічі причин, аналіз на лактатдегідрогеназу може призначатися широким колом фахівців: гастроентерологами, кардіологами, гематологами, онкологами, терапевтами, нефрологами, травматологами, ендокринологами, гінекологами і ін.

Покази до призначення в гастроентерології:

  • обтураційна жовтяниця;
  • гепатити;
  • панкреатит;
  • цироз печінки

Покази до призначення гематологом:

  • анемії (серповидно-клітинна, гемолітична, мегалобластична, перніціозна);
  • еритремія;
  • лімфома;
  • лейкози.

Показом до аналізу в онкології служить підозра на:

  • рак печінки;
  • рак яєчок;
  • рак підшлункової залози;
  • метастазування в кісткову тканину тощо.

У кардіології показом до обстеження може бути:

  • інфаркт міокарда;
  • серцева недостатність (як застійна, так і гостра);
  • міокардит.

Показом до аналізу на лактатдегідрогеназу в нефрології служить:

  • пієлонефрит;
  • гломерулонефрит;
  • інфаркт нирки.

У травматології аналіз на ЛДГ призначають при:

  • переломах;
  • травмах м'язів;
  • опіковій хворобі;
  • травматичному шоці.

Терапевт може призначити обстеження в разі:

  • гіпоксії;
  • гіпо- або гіпертермії;
  • пневмоцистної пневмонії.

У гінекології обстеження призначають під час вагітності, так як рівень ЛДГ може бути показником передчасного відшарування плаценти.

Ендокринологом аналіз може призначатися при підозрі на гіпотиреоз.

Норма ЛДГ в крові

Загальний рівень лактатдегідрогенази в крові є неспецифічним показником, характерним для ураження самих різних органів і тканин. Тому показники рівня ЛДГ завжди повинні інтерпретуватися в комплексі з іншими біохімічними показниками.

Референтними, які спостерігаються у більшості здорових людей в крові, значеннями рівня ЛДГ є 240-480 Од/л.

Підвищений ЛДГ в крові

Рівень лактатдегідрогенази зростає при всіх перерахованих вище захворюваннях, крім того він може підвищуватися при прийомі деяких лікарських препаратів: аспірину, кодеїну, анестетиків, протизапальних препаратів загальної дії, фуросеміду, анаболічних стероїдів і ін.

Також рівень ЛДГ зростає при вживанні алкоголю і наркотичних речовин.

Підготовка до обстеження

Отримати точну інформацію про рівень лактатдегідрогенази в крові можливо, дотримуючись кількох простих правил перед здачею аналізу:

  • здавати кров в ранковий час і строго натщесерце (не їсти 8-12 годин);
  • не курити за 30 хвилин до забору крові;
  • уникати сильних емоцій і фізичних навантажень в день аналізу.

Матеріал для аналізу: сироватка венозної крові.

Метод дослідження: кінетичний тест.

Термін готовності результатів: 1 робочий день.

Насичення трансферину залізом - аналіз, який показує який відсоток трансферину (білку плазми крові), який утворює з'єднання з залізом, що знаходиться в сироватці крові.

Залізо - один з найважливіших мікроелементів, необхідних людському організму. Воно входить до складу гемоглобіну - білку, який відповідає за перенесення червоними кров'яними тільцями (еритроцитами) кисню. Крім того, воно входить до складу міоглобіну, а невелика його частина циркулює в складі крові.

У крові залізо зв'язується з трансферином - білком, відповідальним за його транспортування від місця всмоктування (тонкого кишечника), до місця зберігання (кістковий мозок, селезінка, печінка). Трансферин - білкове з'єднання, здатне приєднувати більше заліза, ніж важить саме по собі. Але в нормі більша частина трансферину циркулює по крові у вільному від заліза вигляді, в якості резерву, який використовується за необхідності.

Насичення трансферину залізом, в поєднанні з такими показниками, як загальна і латентна залізозв’язуюча здатність сироватки дають можливість лікарю діагностувати і з'ясувати причини відхилень в обміні заліза.

Покази до призначення

Використовуючись в діагностиці причин анемій і дефіциту або надлишку заліза в організмі, обстеження найчастіше призначається гематологом, але можливе призначення терапевтами, гастроентерологами, нефрологами або ревматологами. Дане дослідження є частиною комплексу заходів по виявленню порушень обміну заліза в організмі.

Гематологом аналіз може бути призначений:

  • при пошуці причин анемії;
  • при підозрі на таласемію.

Гастроентерологу результати можуть бути корисні в діагностиці:

  • гемохроматозу;
  • хвороби Крона;
  • хронічних уражень печінки;
  • проблем зі всмоктуванням поживних речовин.

Ревматологу аналіз може знадобитися в разі підозри на:

  • системний червоний вовчак;
  • ревматоїдний артрит.

У нефрології основним показанням є підозра на гломерулонефрит.

Норма насиченості трансферину залізом

Цей аналіз виражається не в конкретних одиницях виміру, а в процентному співвідношенні концентрації заліза в сироватці крові до максимальної залізозв'язуючої здатності. Референтними значеннями (нормою для здорових людей) є 20-55%

Причини зміни насичення трансферину залізом

% насиченого трансферином заліза зростає при анеміях, ураженнях печінки, а також у жінок на пізніх термінах вагітності, а також під впливом дефіциту заліза, прийому естрогенів або комбінованих оральних контрацептивів.

Хронічні інфекції, гемохроматоз, таласемія, гломерулонефрит і гіпопротеїнемія навпаки знижують % насиченого залізом трансферину. Такі ж наслідки мають прийом кортикостероїдів, кортикотропіну і тестостерону.

Підготовка до здачі аналізу

Перед здачею крові не можна:

  • їсти (аналіз здається натщесерце);
  • курити;
  • піддаватися фізичним навантаженням;
  • стресів;
  • приймати препарати заліза (узгодити з лікарем).

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: біохімічний.

Термін проведення: 1 робочий день.

Насичення трансферину залізом - аналіз, який показує який відсоток трансферину (білку плазми крові), який утворює з'єднання з залізом, що знаходиться в сироватці крові.

Залізо - один з найважливіших мікроелементів, необхідних людському організму. Воно входить до складу гемоглобіну - білку, який відповідає за перенесення червоними кров'яними тільцями (еритроцитами) кисню. Крім того, воно входить до складу міоглобіну, а невелика його частина циркулює в складі крові.

У крові залізо зв'язується з трансферином - білком, відповідальним за його транспортування від місця всмоктування (тонкого кишечника), до місця зберігання (кістковий мозок, селезінка, печінка). Трансферин - білкове з'єднання, здатне приєднувати більше заліза, ніж важить саме по собі. Але в нормі більша частина трансферину циркулює по крові у вільному від заліза вигляді, в якості резерву, який використовується за необхідності.

Насичення трансферину залізом, в поєднанні з такими показниками, як загальна і латентна залізозв’язуюча здатність сироватки дають можливість лікарю діагностувати і з'ясувати причини відхилень в обміні заліза.

Покази до призначення

Використовуючись в діагностиці причин анемій і дефіциту або надлишку заліза в організмі, обстеження найчастіше призначається гематологом, але можливе призначення терапевтами, гастроентерологами, нефрологами або ревматологами. Дане дослідження є частиною комплексу заходів по виявленню порушень обміну заліза в організмі.

Гематологом аналіз може бути призначений:

  • при пошуці причин анемії;
  • при підозрі на таласемію.

Гастроентерологу результати можуть бути корисні в діагностиці:

  • гемохроматозу;
  • хвороби Крона;
  • хронічних уражень печінки;
  • проблем зі всмоктуванням поживних речовин.

Ревматологу аналіз може знадобитися в разі підозри на:

  • системний червоний вовчак;
  • ревматоїдний артрит.

У нефрології основним показанням є підозра на гломерулонефрит.

Норма насиченості трансферину залізом

Цей аналіз виражається не в конкретних одиницях виміру, а в процентному співвідношенні концентрації заліза в сироватці крові до максимальної залізозв'язуючої здатності. Референтними значеннями (нормою для здорових людей) є 20-55%

Причини зміни насичення трансферину залізом

% насиченого трансферином заліза зростає при анеміях, ураженнях печінки, а також у жінок на пізніх термінах вагітності, а також під впливом дефіциту заліза, прийому естрогенів або комбінованих оральних контрацептивів.

Хронічні інфекції, гемохроматоз, таласемія, гломерулонефрит і гіпопротеїнемія навпаки знижують % насиченого залізом трансферину. Такі ж наслідки мають прийом кортикостероїдів, кортикотропіну і тестостерону.

Підготовка до здачі аналізу

Перед здачею крові не можна:

  • їсти (аналіз здається натщесерце);
  • курити;
  • піддаватися фізичним навантаженням;
  • стресів;
  • приймати препарати заліза (узгодити з лікарем).

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: біохімічний.

Термін проведення: 1 робочий день.

2001
Розгорнутий аналіз крові (загальний аналіз крові, ШОЕ, лейкоцитарна формула)
1 роб. дн.
150 грн.
3506
1 роб. дн.
110 грн.

Аналіз крові на трансферин - лабораторне дослідження, яке визначає рівень білку крові, що відповідає за перенесення заліза в організмі. Трансферин переносить залізо з тонкої кишки, де відбувається його всмоктування з їжі, до селезінки, кісткового мозку або печінки, де відбувається його накопичення.

Основою для створення трансферину є амінокислоти, засвоювані з їжею, та утворюючі білкове з'єднання, яке здатне приєднати більше заліза, ніж важить. Залізо необхідне організму для перенесення кисню від легенів до органів і тканин. Воно включено до складу гемоглобіну - білку, що заповнює еритроцити і з'єднується з молекулами кисню.

Не весь трансферин, що виробляється організмом, транспортує залізо. Зазвичай цим зайнята приблизно його третина, а решта циркулює в крові у вільному стані, в якості резерву. З усього заліза, що знаходиться в організмі (це приблизно 4-5 грам), з трансферином пов'язано лише близько 3-4 міліграм (або менше 0,1% від всього заліза в організмі).

Рівень трансферину в крові залежить від багатьох факторів: при дефіциті заліза він збільшується; при дефіциті білків в раціоні харчування або недостатньому їх всмоктуванні - падає.

Покази до аналізу на трансферин

Дослідження може бути призначено гематологом, терапевтом, гастроентерологом, нефрологом або ревматологом.

У гематології найпоширенішими показами є:

  • залізодефіцитна анемія;
  • таласемія.

У ревматології показом може виступати:

  • ревматоїдний артрит;
  • системний червоний вовчак.

В гастроентерології аналіз може призначатися при:

  • хворобі Крона;
  • ентериті;
  • ентероколіті;
  • гострих або хронічних хворобах печінки;
  • розладах всмоктування в кишечнику;
  • неповноцінному харчуванні;
  • гемохроматозі.

У нефрології вимір рівня трансферину може призначатися у разі підозри на гломерулонефрит.

Норма трансферину в крові

Концентрація даного білку вимірюється в міліграмах на децилітр (мг/дл або mg/dl) і референтними значеннями (нормальними для більшості здорових людей) є 215-380 мг/дл.

Підвищений або знижений трансферин: причини

Зростання рівня трансферину спостерігається при нестачі заліза в організмі (залізодефіцитна анемія), можливе при прийомі естрогенів і оральних контрацептивів. Підвищена концентрація трансферину також нормальна для вагітних на пізніх термінах.

Зниження рівня трансферину можливе при ураженнях печінки, нирок, хронічних захворюваннях, прийомі високих доз препаратів заліза, таласемії, гемохроматозі, а також під впливом спадкових факторів. Прийом кортикотропіну, кортикостероїдів і тестостерону також зменшують кількість трансферину в крові.

Підготовка до обстеження

Забір крові повинен проводитися натщесерце, безпосередньо перед взяттям зразка не можна курити, хвилюватися чи займатися спортом. Важливо також виключити прийом препаратів заліза (обов'язково потрібно узгодити з лікарем).

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: біохімічний.

Терміни проведення: 1 робочий день.

3506
1 роб. дн.
0 грн.

Аналіз крові на трансферин - лабораторне дослідження, яке визначає рівень білку крові, що відповідає за перенесення заліза в організмі. Трансферин переносить залізо з тонкої кишки, де відбувається його всмоктування з їжі, до селезінки, кісткового мозку або печінки, де відбувається його накопичення.

Основою для створення трансферину є амінокислоти, засвоювані з їжею, та утворюючі білкове з'єднання, яке здатне приєднати більше заліза, ніж важить. Залізо необхідне організму для перенесення кисню від легенів до органів і тканин. Воно включено до складу гемоглобіну - білку, що заповнює еритроцити і з'єднується з молекулами кисню.

Не весь трансферин, що виробляється організмом, транспортує залізо. Зазвичай цим зайнята приблизно його третина, а решта циркулює в крові у вільному стані, в якості резерву. З усього заліза, що знаходиться в організмі (це приблизно 4-5 грам), з трансферином пов'язано лише близько 3-4 міліграм (або менше 0,1% від всього заліза в організмі).

Рівень трансферину в крові залежить від багатьох факторів: при дефіциті заліза він збільшується; при дефіциті білків в раціоні харчування або недостатньому їх всмоктуванні - падає.

Покази до аналізу на трансферин

Дослідження може бути призначено гематологом, терапевтом, гастроентерологом, нефрологом або ревматологом.

У гематології найпоширенішими показами є:

  • залізодефіцитна анемія;
  • таласемія.

У ревматології показом може виступати:

  • ревматоїдний артрит;
  • системний червоний вовчак.

В гастроентерології аналіз може призначатися при:

  • хворобі Крона;
  • ентериті;
  • ентероколіті;
  • гострих або хронічних хворобах печінки;
  • розладах всмоктування в кишечнику;
  • неповноцінному харчуванні;
  • гемохроматозі.

У нефрології вимір рівня трансферину може призначатися у разі підозри на гломерулонефрит.

Норма трансферину в крові

Концентрація даного білку вимірюється в міліграмах на децилітр (мг/дл або mg/dl) і референтними значеннями (нормальними для більшості здорових людей) є 215-380 мг/дл.

Підвищений або знижений трансферин: причини

Зростання рівня трансферину спостерігається при нестачі заліза в організмі (залізодефіцитна анемія), можливе при прийомі естрогенів і оральних контрацептивів. Підвищена концентрація трансферину також нормальна для вагітних на пізніх термінах.

Зниження рівня трансферину можливе при ураженнях печінки, нирок, хронічних захворюваннях, прийомі високих доз препаратів заліза, таласемії, гемохроматозі, а також під впливом спадкових факторів. Прийом кортикотропіну, кортикостероїдів і тестостерону також зменшують кількість трансферину в крові.

Підготовка до обстеження

Забір крові повинен проводитися натщесерце, безпосередньо перед взяттям зразка не можна курити, хвилюватися чи займатися спортом. Важливо також виключити прийом препаратів заліза (обов'язково потрібно узгодити з лікарем).

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: біохімічний.

Терміни проведення: 1 робочий день.

3507
1 роб. дн.
150 грн.

Феритин - білкове з'єднання, в якому залізо відкладається в якості резерву для організму.

Більша частина заліза, яке присутнє в людському організмі (близько 70%), входить до складу гемоглобіну і бере участь в живленні киснем його органів і тканин. Невелика його кількість знаходиться у зв'язаному з білком трансферином вигляді, який переносить залізо від кишечника (де воно всмоктується) до печінки, селезінки або кісткового мозку (де воно зберігається і включається до складу білків і деяких ферментів).

Залишок заліза зберігається організмом про запас в складі двох білків: феритину і гемосидерину, зосереджених в печінці і, в меншій кількості, в м'язах, кістковому мозку і селезінці. У крові також присутній незначна кількість феритину, проте, його досить, для лабораторного визначення і використання в якості маркера рівня заліза в організмі.

Якщо організм відчуває нестачу заліза, починається його вивільнення з резерву, а тому дефіцит мікроелемента не проявляється симптомами. Однак, кількість феритину в зразках крові падає, тому аналіз використовується в якості ранньої ознаки нестачі заліза.

Покази до призначення аналізу

Дослідження призначається широким колом фахівців: терапевтом, гематологом, гастроентерологом, ревматологом, хірургом, ендокринологом, онкологом або нефрологом.

Покази до призначення в гастроентерології:

  • гемохроматоз;
  • ураження печінки (в тому числі, при алкоголізмі).

Показом в гематології може бути:

  • залізодефіцитна анемія;
  • гемолітична анемія.

Показом до призначення в онкології може бути:

  • злоякісне ураження кісткового мозку;
  • пухлини молочних залоз;
  • хвороба Ходжкіна.

Терапевт може призначити аналіз при інфекціях верхніх дихальних шляхів, ендокринолог - при гіпертиреозі, а ревматолог при аутоімуних захворюваннях.

Норма феритину в крові

Кількість феритину в крові вимірюється нанограммах на мілілітр. Нормальною концентрацією для чоловіків є 29-397 нг/мл, а для жінок - 6-159 нг/мл.

Причина зростання або зниження концентрації феритину

Зниження рівня феритину в крові можливе при нестачі заліза, в тому числі і у вагітних жінок під час третього триместру вагітності.

Підвищуватися його рівень може при гемохроматозі, хворобах печінки, гемолітичних анеміях, онкологічних ураженнях і гіпертиреозі. Спровокувати його зростання може голодування, прийом алкоголю, препаратів заліза, естрогенів або комбінованих оральних контрацептивів. Підвищення концентрації феритину спостерігається при фізичних навантаженнях, а також у людей старшого віку.

Підготовка до дослідження

Для отримання достовірного результату потрібно виконати кілька простих умов:

  • здавати аналіз натщесерце;
  • не курити за півгодини до забору крові;
  • уникати стресу перед обстеженням;
  • не напружуватися фізично.

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: ІХЛА (імунохемілюмінесцентний аналіз).

Терміни проведення: 1 робочий день.

3507
1 роб. дн.
0 грн.

Феритин - білкове з'єднання, в якому залізо відкладається в якості резерву для організму.

Більша частина заліза, яке присутнє в людському організмі (близько 70%), входить до складу гемоглобіну і бере участь в живленні киснем його органів і тканин. Невелика його кількість знаходиться у зв'язаному з білком трансферином вигляді, який переносить залізо від кишечника (де воно всмоктується) до печінки, селезінки або кісткового мозку (де воно зберігається і включається до складу білків і деяких ферментів).

Залишок заліза зберігається організмом про запас в складі двох білків: феритину і гемосидерину, зосереджених в печінці і, в меншій кількості, в м'язах, кістковому мозку і селезінці. У крові також присутній незначна кількість феритину, проте, його досить, для лабораторного визначення і використання в якості маркера рівня заліза в організмі.

Якщо організм відчуває нестачу заліза, починається його вивільнення з резерву, а тому дефіцит мікроелемента не проявляється симптомами. Однак, кількість феритину в зразках крові падає, тому аналіз використовується в якості ранньої ознаки нестачі заліза.

Покази до призначення аналізу

Дослідження призначається широким колом фахівців: терапевтом, гематологом, гастроентерологом, ревматологом, хірургом, ендокринологом, онкологом або нефрологом.

Покази до призначення в гастроентерології:

  • гемохроматоз;
  • ураження печінки (в тому числі, при алкоголізмі).

Показом в гематології може бути:

  • залізодефіцитна анемія;
  • гемолітична анемія.

Показом до призначення в онкології може бути:

  • злоякісне ураження кісткового мозку;
  • пухлини молочних залоз;
  • хвороба Ходжкіна.

Терапевт може призначити аналіз при інфекціях верхніх дихальних шляхів, ендокринолог - при гіпертиреозі, а ревматолог при аутоімуних захворюваннях.

Норма феритину в крові

Кількість феритину в крові вимірюється нанограммах на мілілітр. Нормальною концентрацією для чоловіків є 29-397 нг/мл, а для жінок - 6-159 нг/мл.

Причина зростання або зниження концентрації феритину

Зниження рівня феритину в крові можливе при нестачі заліза, в тому числі і у вагітних жінок під час третього триместру вагітності.

Підвищуватися його рівень може при гемохроматозі, хворобах печінки, гемолітичних анеміях, онкологічних ураженнях і гіпертиреозі. Спровокувати його зростання може голодування, прийом алкоголю, препаратів заліза, естрогенів або комбінованих оральних контрацептивів. Підвищення концентрації феритину спостерігається при фізичних навантаженнях, а також у людей старшого віку.

Підготовка до дослідження

Для отримання достовірного результату потрібно виконати кілька простих умов:

  • здавати аналіз натщесерце;
  • не курити за півгодини до забору крові;
  • уникати стресу перед обстеженням;
  • не напружуватися фізично.

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: ІХЛА (імунохемілюмінесцентний аналіз).

Терміни проведення: 1 робочий день.

3508
1 роб. дн.
165 грн.

Фолієва кислота (вітамін В9) - хімічна сполука, без якої неможливий синтез ДНК і деяких амінокислот. Вона потрапляє в організм з їжею, а її надлишок виводиться з сечею, тому клінічне значення має, в першу чергу, її брак в організмі.

Найбільша кількість фолієвої кислоти міститься в бобових, зелені, м'ясі та грибах. Незначна її кількість виробляється організмом самостійно - до цього здатна мікрофлора кишечника. Крім того, в нирках і печінці є резерви фолацину, здатні покривати тимчасовий дефіцит вітаміну В9.

Основна роль фолієвої кислоти - участь в синтезі ДНК, який в разі її нестачі починає сповільнюватися; також утворюються аномальні менш життєздатні ДНК. Від нестачі фолієвої кислоти страждають найбільш часто оновлювані клітини - клітини крові (розвивається анемія) і шкіри (повільніше загоюються рани). Також погіршується робота шлунково-кишкового тракту, підвищується ризик розвитку серцево-судинних і онкологічних захворювань.

 Величезну роль фолієва кислота грає на ранніх термінах вагітності, коли в процесі інтенсивного поділу клітин плоду закладається основа майбутніх тканин, органів і систем.

Покази до призначення дослідження

Аналіз може бути призначений гематологом, гастроентерологом, гінекологом, неврологом, терапевтом або іншими фахівцями.

Показом для гематолога може виступати:

  • підозра на мегалобластичну анемію;
  • необхідність диференціальної діагностики анемій.

Приводом для призначення гастроентерологом можуть бути:

  • езофагіт;
  • ентерит;
  • глосит;
  • атрофічний гастрит;
  • синдром мальабсорбціі.

Гінеколог призначає дослідження при плануванні вагітності, щоб уникнути можливих вад розвитку.

Норма фолієвої кислоти в крові

Вимірюється кількість вітаміну В9 в нанограммах на мілілітр (нг/мл) і нормою є від 3 до 17 нг/мл.

Причини нестачі фолієвої кислоти

Підвищення рівня фолієвої кислоти в організмі не має клінічного значення, так як її надлишок просто виводиться з сечею.

А ось недолік веде до всіх перерахованих вище захворювань, та може бути спровокований відсутністю вітаміну в їжі або проблемами з його всмоктуванням. Особливо висока потреба організму в фолієвій кислоті у вагітних або годуючих жінок, пацієнтів на гемодіалізі або з онкологічними захворюваннями.

Підготовка до дослідження

Найважливіше перед дослідженням - виключити, за погодженням з лікарем, прийом препаратів, що містять фолієву кислоту. Також бажано не їсти за кілька годин до забору крові, уникати фізичної активності і стресів, не курити. Інших заходів підготовки не потрібно.

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: імунохемілюіменесцентний аналіз (ІХЛА).

Терміни проведення дослідження: 1 робочий день.

3508
1 роб. дн.
0 грн.

Фолієва кислота (вітамін В9) - хімічна сполука, без якої неможливий синтез ДНК і деяких амінокислот. Вона потрапляє в організм з їжею, а її надлишок виводиться з сечею, тому клінічне значення має, в першу чергу, її брак в організмі.

Найбільша кількість фолієвої кислоти міститься в бобових, зелені, м'ясі та грибах. Незначна її кількість виробляється організмом самостійно - до цього здатна мікрофлора кишечника. Крім того, в нирках і печінці є резерви фолацину, здатні покривати тимчасовий дефіцит вітаміну В9.

Основна роль фолієвої кислоти - участь в синтезі ДНК, який в разі її нестачі починає сповільнюватися; також утворюються аномальні менш життєздатні ДНК. Від нестачі фолієвої кислоти страждають найбільш часто оновлювані клітини - клітини крові (розвивається анемія) і шкіри (повільніше загоюються рани). Також погіршується робота шлунково-кишкового тракту, підвищується ризик розвитку серцево-судинних і онкологічних захворювань.

 Величезну роль фолієва кислота грає на ранніх термінах вагітності, коли в процесі інтенсивного поділу клітин плоду закладається основа майбутніх тканин, органів і систем.

Покази до призначення дослідження

Аналіз може бути призначений гематологом, гастроентерологом, гінекологом, неврологом, терапевтом або іншими фахівцями.

Показом для гематолога може виступати:

  • підозра на мегалобластичну анемію;
  • необхідність диференціальної діагностики анемій.

Приводом для призначення гастроентерологом можуть бути:

  • езофагіт;
  • ентерит;
  • глосит;
  • атрофічний гастрит;
  • синдром мальабсорбціі.

Гінеколог призначає дослідження при плануванні вагітності, щоб уникнути можливих вад розвитку.

Норма фолієвої кислоти в крові

Вимірюється кількість вітаміну В9 в нанограммах на мілілітр (нг/мл) і нормою є від 3 до 17 нг/мл.

Причини нестачі фолієвої кислоти

Підвищення рівня фолієвої кислоти в організмі не має клінічного значення, так як її надлишок просто виводиться з сечею.

А ось недолік веде до всіх перерахованих вище захворювань, та може бути спровокований відсутністю вітаміну в їжі або проблемами з його всмоктуванням. Особливо висока потреба організму в фолієвій кислоті у вагітних або годуючих жінок, пацієнтів на гемодіалізі або з онкологічними захворюваннями.

Підготовка до дослідження

Найважливіше перед дослідженням - виключити, за погодженням з лікарем, прийом препаратів, що містять фолієву кислоту. Також бажано не їсти за кілька годин до забору крові, уникати фізичної активності і стресів, не курити. Інших заходів підготовки не потрібно.

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: імунохемілюіменесцентний аналіз (ІХЛА).

Терміни проведення дослідження: 1 робочий день.

3501
1 роб. дн.
250 грн.

Еритропоетин - гормон, який синтезується переважно нирками і стимулює утворення еритроцитів кістковим мозком. Цей гормон є одним з факторів, необхідних для достатнього харчування організму киснем.

Нестача кисню в крові (гіпоксія) є пусковим фактором вивільнення гормону в кровотік, звідки він потрапляє в кістковий мозок. Там під його впливом стимулюється перетворення стовбурових клітин в еритроцити - червоні кров'яні тільця. Завдяки вмісту в них гемоглобіну, еритроцити забезпечують перенесення кисню по всьому організму.

Для того, щоб всі органи і тканини отримували достатню кількість кисню, концентрація еритроцитів в крові повинна підтримуватися на постійному рівні. Якщо червоних кров'яних тілець буде недостатньо - розвивається анемія. Проте, термін життя еритроцита складає приблизно 120 днів, тому організм регулярно виробляє нові червоні кров'яні тільця, щоб уникнути кисневого голодування.

Як тільки кількість еритроцитів зменшується - починається посилений синтез еритропоетину, ледь вона повертається до норми - вироблення гормону зменшується. Еритропоетин циркулює в крові короткий час, виводячись з організму з сечею.

У разі появи в нирках доброякісних або злоякісних новоутворень, вони починають посилене вироблення еритропоетину, яка веде до поліцитемії - надмірної кількості еритроцитів в крові. Як наслідок, зростає артеріальний тиск, об'єм циркулюючої в організмі крові і її в'язкість.

Покази до аналізу на еритропоетин

Аналіз найчастіше призначається гематологами, але також може бути необхідний терапевтам, нефрологам, онкологам або хірургам.

Аналіз необхідний:

  • при диференційній діагностиці анемій;
  • при пошуку причин поліцитемії;
  • для визначення впливу хронічної ниркової недостатності на вироблення еритропоетину;
  • в разі анемії, яку не пояснює недолік заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В12.

Покази до призначення аналізу в гематології:

  • залізодефіцитна анемія;
  • апластична анемія;
  • гемолітична анемія;
  • мієломна хвороба.

Покази до обстеження в нефрології:

  • кіста нирки;
  • хронічна ниркова недостатність;
  • відторгнення ниркового трансплантата;
  • полікістоз нирок.

Приводом для призначення в онкології може бути підозра на:

  • аденокарциному нирки;
  • пухлини інших органів.

Норма еритропоетину в крові

Референтні значення (які є нормальними для більшості здорових людей) рівня еритропоетину у жінок і чоловіків відрізняються. Якщо для чоловіків норма - 5,6-28,9 МО/мл (міжнародних одиниць на мілілітр), то для жінок - 8,0 - 30,0 МО/мл.

Причини зростання або зниження рівня еритропоетину

Рівень еритропоетину вище норми можливий при кісті нирки, доброякісних або злоякісних її пухлинах, полікістозній хвороби. Також зростання рівня еритропоетину можливе під час вагітності, внаслідок кисневого голодування, у пацієнтів, які перенесли хіміотерапію, у людей, приймаючих анаболічні стероїди.

Зниження рівня еритропоетину в крові можливе при первинній поліцитемії (викликаній розростанням кісткового мозку), у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, а також у людей, які нещодавно перенесли трансплантацію кісткового мозку або переливання крові. Незначне зниження також можливо у людей з ревматоїдним артритом.

Підготовка до обстеження

Для того, щоб результат був точним необхідне дотримання кількох умов:

  • аналіз здається в ранковий час, коли рівень гормону максимальний;
  • за погодженням з лікарем слід припинити прийом ліків, здатних вплинути на результат;
  • за півгодини до забору крові не палити, виключити фізичні навантаження і стреси.

Матеріал для дослідження: кров з вени.

Метод дослідження: ІХЛА (імунохемілюмінесцентний аналіз).

Термін проведення: 1 робочий день.

3501
1 роб. дн.
0 грн.

Еритропоетин - гормон, який синтезується переважно нирками і стимулює утворення еритроцитів кістковим мозком. Цей гормон є одним з факторів, необхідних для достатнього харчування організму киснем.

Нестача кисню в крові (гіпоксія) є пусковим фактором вивільнення гормону в кровотік, звідки він потрапляє в кістковий мозок. Там під його впливом стимулюється перетворення стовбурових клітин в еритроцити - червоні кров'яні тільця. Завдяки вмісту в них гемоглобіну, еритроцити забезпечують перенесення кисню по всьому організму.

Для того, щоб всі органи і тканини отримували достатню кількість кисню, концентрація еритроцитів в крові повинна підтримуватися на постійному рівні. Якщо червоних кров'яних тілець буде недостатньо - розвивається анемія. Проте, термін життя еритроцита складає приблизно 120 днів, тому організм регулярно виробляє нові червоні кров'яні тільця, щоб уникнути кисневого голодування.

Як тільки кількість еритроцитів зменшується - починається посилений синтез еритропоетину, ледь вона повертається до норми - вироблення гормону зменшується. Еритропоетин циркулює в крові короткий час, виводячись з організму з сечею.

У разі появи в нирках доброякісних або злоякісних новоутворень, вони починають посилене вироблення еритропоетину, яка веде до поліцитемії - надмірної кількості еритроцитів в крові. Як наслідок, зростає артеріальний тиск, об'єм циркулюючої в організмі крові і її в'язкість.

Покази до аналізу на еритропоетин

Аналіз найчастіше призначається гематологами, але також може бути необхідний терапевтам, нефрологам, онкологам або хірургам.

Аналіз необхідний:

  • при диференційній діагностиці анемій;
  • при пошуку причин поліцитемії;
  • для визначення впливу хронічної ниркової недостатності на вироблення еритропоетину;
  • в разі анемії, яку не пояснює недолік заліза, фолієвої кислоти або вітаміну В12.

Покази до призначення аналізу в гематології:

  • залізодефіцитна анемія;
  • апластична анемія;
  • гемолітична анемія;
  • мієломна хвороба.

Покази до обстеження в нефрології:

  • кіста нирки;
  • хронічна ниркова недостатність;
  • відторгнення ниркового трансплантата;
  • полікістоз нирок.

Приводом для призначення в онкології може бути підозра на:

  • аденокарциному нирки;
  • пухлини інших органів.

Норма еритропоетину в крові

Референтні значення (які є нормальними для більшості здорових людей) рівня еритропоетину у жінок і чоловіків відрізняються. Якщо для чоловіків норма - 5,6-28,9 МО/мл (міжнародних одиниць на мілілітр), то для жінок - 8,0 - 30,0 МО/мл.

Причини зростання або зниження рівня еритропоетину

Рівень еритропоетину вище норми можливий при кісті нирки, доброякісних або злоякісних її пухлинах, полікістозній хвороби. Також зростання рівня еритропоетину можливе під час вагітності, внаслідок кисневого голодування, у пацієнтів, які перенесли хіміотерапію, у людей, приймаючих анаболічні стероїди.

Зниження рівня еритропоетину в крові можливе при первинній поліцитемії (викликаній розростанням кісткового мозку), у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, а також у людей, які нещодавно перенесли трансплантацію кісткового мозку або переливання крові. Незначне зниження також можливо у людей з ревматоїдним артритом.

Підготовка до обстеження

Для того, щоб результат був точним необхідне дотримання кількох умов:

  • аналіз здається в ранковий час, коли рівень гормону максимальний;
  • за погодженням з лікарем слід припинити прийом ліків, здатних вплинути на результат;
  • за півгодини до забору крові не палити, виключити фізичні навантаження і стреси.

Матеріал для дослідження: кров з вени.

Метод дослідження: ІХЛА (імунохемілюмінесцентний аналіз).

Термін проведення: 1 робочий день.