Бакпосів матеріалу з зіву на наявність аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів, ідентифікація MALDI-TOF + антибіотикограма ДДМ

Описание анализа:

Бактеріологічний посів (бакпосів) із зіву, мигдаликів або ротоглотки – це лабораторне дослідження, спрямоване на виявлення умовно-патогенних мікроорганізмів або грибків, здатних викликати запальні захворювання верхніх дихальних шляхів.

У процесі аналізу матеріал (мазок) висівають на поживні середовища, де за сприятливих умов мікроорганізми розмножуються. У міру їх зростання спеціаліст визначає видовий склад мікрофлори, оцінює її кількість і проводить антибіотикограму – тест на чутливість виявлених мікроорганізмів до різних антибіотиків. Це дозволяє замінити терапію препаратами широкого спектра на прицільне лікування згідно з чутливістю виявлених мікроорганізмів. 

Дослідження допомагає підтвердити або виключити бактеріальну природу запалення, визначити причину хронічних інфекцій (наприклад, тонзиліту або фарингіту) та контролювати ефективність антибактеріальної терапії.

Показання до призначення аналізу

Призначати дослідження можуть терапевт, сімейний лікар, отоларинголог (ЛОР), інфекціоніст, епідеміолог.

Бакпосів із зіву / мигдаликів / ротоглотки з антибіотикограмою проводять при:

• частих чи хронічних ангінах, фарингітах, ларингітах;
• тривалому болю у горлі, гнійних нальотах на мигдаликах, підвищенні температури;
• підозрі на бактеріальну інфекцію після вірусного захворювання;
• неефективність раніше призначеного антибіотика.

Крім того, це дослідження часто застосовується:

• для виявлення носійства Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus, Haemophilus influenzae та інших збудників;
• перед хірургічними втручаннями у ЛОР-зоні (тонзилектомія, аденотомія);
• для контролю стану мікрофлори після курсу антибактеріального лікування;
• в епідеміологічних цілях – виявлення безсимптомних носіїв потенційно небезпечних бактерій.

Значення результатів

У нормі на слизовій оболонці зіва та ротоглотки є резидентна мікрофлора – це непатогенні мікроорганізми, які перешкоджають розмноженню хвороботворних бактерій. Серед них – Streptococcus viridans, Neisseria spp., Corynebacterium spp., Staphylococcus epidermidis, невелика кількість дріжджоподібних грибів Candida.

Нормою вважається відсутність зростання патогенних мікроорганізмів або незначна кількість умовно-патогенної флори (до 103 КУО).

Патологічні результати. Зростання мікроорганізмів вище 10⁵ КУО, виявлення клінічно значущих мікроорганізмів (Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus, Haemophilus influenzae, Pseudomonas aeruginosa, Candida albicans тощо) свідчить про бактеріальну природу запалення.

Розрізняють чотири ступені зростання мікроорганізмів:

• I ступінь (<10³ КУО) – незначне зростання, ймовірне носійство або забруднення матеріалу;
• II ступінь (≈10³ КУО) – мінімальна кількість, без клінічного значення;
• III ступінь (10⁴ КУО) – помірне зростання, можлива етіологічна роль;
• IV ступінь (>10⁵ КУО) – значне зростання, підтверджує інфекційний процес.

Антибіотикограма. Для кожного виділеного мікроорганізму проводиться оцінка чутливості до антибіотиків:

• S (sensitive) – мікроорганізм чутливий, антибіотик ефективний;
• I (intermediate) – мікроорганізм помірно чутливий, антибіотик ефективний у підвищених дозах;
• R (resistant) – мікроорганізм стійкий, антибіотик є неефективним.

З огляду на антибіотикограму лікар вибирає оптимальне лікування.

Важливо! Якщо зростання мікрофлори мінімальне або виявлено лише сапрофіти (непатогенні бактерії), – чутливість не визначається.

Важливі інтерпретаційні моменти

Саме собою виявлення умовно-патогенних бактерій не завжди говорить про хворобу – важливо враховувати клінічні симптоми (наліт, біль, температура).

За відсутності зростання чи суперечливих результатів аналіз може бути повторений – особливо якщо він спочатку проводився на тлі прийому антибіотиків.

Цей тест не використовується для діагностики специфічних інфекцій (наприклад, дифтерії, кашлюку, гонореї) – для них потрібні окремі дослідження.

Результати аналізу не є діагнозом. Інтерпретація має проводитись лікарем з урахуванням скарг, клінічної картини та інших досліджень. Самостійне застосування антибіотиків є неприпустимим і може призвести до розвитку стійкості (резистентності) бактерій.

Підготовка до дослідження

Для отримання достовірних результатів не приймати антибіотики та протигрибкові препарати щонайменше за 10–14 днів до аналізу.

Процедуру найкраще виконувати вранці.

За 3-4 години до дослідження – не їсти і не пити (зокрема воду, каву, сік, молоко).

У день аналізу не чистити зуби, не полоскати рота й не використовувати спреї або лікувальні льодяники з антисептиками.

Утриматися від куріння щонайменше за 2 години до взяття мазка.

Аналіз проводять до початку антибіотикотерапії або через 1-2 тижні після її завершення.

Хід процедури: пацієнт широко відкриває рота, язик притискається шпателем, а медичний фахівець стерильним тампоном бере мазок з поверхні мигдаликів, задньої стінки глотки. Матеріал поміщають у транспортне середовище та доставляють у лабораторію.

Матеріал для дослідження: мазок із зіву, мигдаликів або ротоглотки. Іноді біоматеріал може забиратися з кількох ділянок одночасно, якщо запалення має поширений характер.

Метод дослідження: культуральний (бактеріологічний посів на живильні середовища) з подальшим культивуванням мікроорганізмів, їх ідентифікацією методом MALDI TOF та визначенням чутливості до антибіотиків (антибіотикограма) дискодифузійним методом.

Термін виконання: 3-4 робочих дні.