Гаптоглобін

Опис аналізу:

Гаптоглобін (Haptoglobin, Hp, HPT, Hemoglobin-binding Protein) – це білок плазми крові, що належить до білків гострої фази з фракції альфа-2-глобулінів. Він синтезується в печінці та постійно присутній у крові. Основна фізіологічна роль гаптоглобіну – зв’язування вільного гемоглобіну, який вивільняється під час руйнування еритроцитів, тобто гемолізу.

При внутрішньосудинному гемолізі вільний гемоглобін швидко зв’язується з гаптоглобіном з утворенням комплексу “гемоглобін – гаптоглобін”. Завдяки великій молекулярній масі цей комплекс не проходить через нирковий фільтр, що захищає нирки від пошкодження та дає змогу зберегти залізо для повторного використання під час синтезу нових еритроцитів. Якщо гемоліз виражений, запаси вільного гаптоглобіну швидко витрачаються, і його рівень у крові знижується.

Крім участі в обміні заліза, гаптоглобін виконує регуляторні функції:

• належить до білків гострої фази запалення;
• має антиоксидантні властивості;
• бере участь в імунних реакціях;
• може змінювати свою концентрацію при інфекціях, запальних процесах, пухлинному рості, пошкодженнях тканин.

З клінічної точки зору аналіз на гаптоглобін використовується насамперед для діагностики внутрішньосудинного гемолізу та гемолітичних анемій, а також для оцінки активності запальних процесів і функціонального стану печінки.

Показання до призначення аналізу

Дослідження рівня гаптоглобіну може призначатися гематологом, інфекціоністом, терапевтом, ревматологом, неонатологом, педіатром, онкологом та іншими лікарями за різними показаннями:

• підозра на гемолітичну анемію будь-якої етіології та оцінка її тяжкості;
• підтвердження внутрішньосудинного гемолізу, для якого характерне зниження рівня гаптоглобіну;
• контроль станів із підвищеним ризиком гемолізу: переливання несумісної крові; наявність штучних клапанів серця; проведення гемодіалізу; вплив речовин, що руйнують еритроцити — лікарських засобів, токсинів, важких металів тощо;
• оцінка реакції гострої фази при інфекціях, запаленнях, травмах, опіках, пухлинних процесах;
• захворювання печінки — оцінка синтетичної функції печінки;
• диференційна діагностика причин анемії при зниженні рівня гемоглобіну та еритроцитів.

Значення результатів

Одиниці вимірювання: г/л (грам на літр).

Референсні значення для дорослих: 0,3–2,0 г/л.

Важливо! У новонароджених рівень гаптоглобіну фізіологічно нижчий. У жінок на пізніх термінах вагітності показник також може знижуватися.

Підвищення рівня гаптоглобіну можливе при:

• гострих і хронічних запальних процесах – реакції гострої фази, зокрема при інфекціях, сепсисі; травмах, опіках, некрозах; у післяопераційний період;
• злоякісних новоутвореннях;
• системних захворюваннях сполучної тканини – ревматоїдному артриті, системному червоному вовчаку, ревматизмі;
• інших аутоімунних захворюваннях – за рахунок посилення синтезу білка;
• обструкції жовчовивідних шляхів;
• цукровому діабеті;
• голодуванні;
• прийомі деяких лікарських засобів, зокрема андрогенів і кортикостероїдів.

Зниження рівня гаптоглобіну характерне для станів, що супроводжуються внутрішньосудинним гемолізом, а також для порушень синтезу або втрати білка:

• генетично зумовлений дефіцит гаптоглобіну;
• гемолітична анемія: спадкові дефекти мембран, ферментів еритроцитів або структури гемоглобіну; переливання несумісної крові; дія гемолітичних отрут і лікарських засобів; гемодіаліз; штучні клапани серця;
• посттрансфузійний гемоліз;
• малярія та інші інфекції з руйнуванням еритроцитів;
• захворювання печінки з порушенням синтезу білків;
• нефротичний синдром – втрата білків із сечею;
• вагітність;
• прийом естрогенів та естрогеновмісних препаратів, зокрема оральних контрацептивів – КОК;
• прийом деяких лікарських засобів, зокрема хлорпромазину, індометацину, протипухлинних препаратів, наприклад аспарагінази.

Важливо! При поєднанні факторів, що підвищують і знижують рівень гаптоглобіну, результат може бути неоднозначним. Наприклад, при інфаркті міокарда рівень гаптоглобіну спочатку підвищується як реакція на некроз, а потім може знижуватися через гемоліз. У таких випадках потрібні додаткові дослідження.

Результати аналізу не є діагнозом і завжди інтерпретуються лікарем у комплексі зі скаргами пацієнта, клінічною картиною та іншими лабораторними даними.

Підготовка до обстеження

Дорослим:

• не вживати їжу впродовж 12 годин до дослідження; можна пити чисту негазовану воду;
• щонайменше за 30 хвилин до здавання крові слід виключити фізичне та емоційне перенапруження;
• не курити.

Дітям:

• до 1 року – не годувати за 30–40 хвилин до аналізу;
• від 1 до 5 років – не годувати за 2–3 години до аналізу.

Важливо! Про всі лікарські препарати, які приймає пацієнт, необхідно заздалегідь повідомити лікаря або працівника лабораторії.

Матеріал для дослідження: венозна кров.

Метод дослідження: імунотурбідиметрія.

Термін виконання: 2 робочі дні.